Rambler's Top100
 
 


История России
Всемирная история

День работников торговли, бытового обсл. и ЖКХ.
День моряка-подводника.
День Св.Жозефа, Колумбия, Швейцария.
   

ФРН рубежі століть

История России, Всемирная история

ПОИСК



РЕКЛАМА

Список рефератов по истории

ФРН рубежі століть Скачать ФРН рубежі століть


                   Міністерство освіти України


             Спеціалізована школа з поглибленим вивченням

                               німецької мови № 239



                   ФЕДЕРАТИВНА
            РЕСПУБЛІКА
            НІМЕЧЧИНА

                На рубежі століть



                    Роботу виконав Форкош Золтан

                                       11 – А клас
                               Київ – 2002 р.

      I. Вступ


      Що ж стоїть  за  благополуччям  цієї  багатостраждальної  європейської
країни? Чи тільки вигідне економіко-географічне положення, сприятливий  збіг
обставин  чи  це  результат  багатовікових  шукань  німців?  Розграбована  і
розорена  після  II  світової  війни  країна  змогла  за  кілька  десятиліть
перетворитися в одну з провідних держав світу.
      Німеччина  -  країна  індустріальна,  країна  з  безліччю  промислових
агломерацій, великих і маленьких міст. Але це зовсім не  означає,  що  життя
тут повне суєти, що навкруги  - одні заводи і фабрики, що  димлять  труби  і
вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини  властиві  тиша  і  спокій,
достаток мальовничих пагорбів і річкових пейзажів, а головне,  -  лісів.  Не
можна не згадати і культурне життя, що в  основному  зосереджено  у  великих
містах з їхніми незліченними театрами, концертними залами і музеями, але  їм
не поступаються і провінції.

      II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ

      Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі  Європи.  З  нею
межують дев'ять сусідніх  держав:  Данія  на  півночі,  Голландія,  Бельгія,
Люксембург і Франція на заході, Швейцарія й  Австрія  на  півдні,  і  Чеська
Республіка і Польща  на  сході.  Ще  чіткіше  вимальовується  це  центральне
положення тепер, після відновлення єдності Німеччини  3  жовтня  1990  року.
Федеративна Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь,  вузловим  центром
між  Сходом  і  Заходом,  так  само  як  і  між  Скандинавією   і   регіоном
Середземномор`я.  Будучи  членом  Європейського   співтовариства   і   НАТО,
Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної  і  Східної
Європи. Територія Німеччини складає  357  000  кв.км.  Найбільша  довжина  з
півночі на південь - 876 км, із заходу  на  схід  -  640  км.  Крайні  точки
кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході  -  саксонське
село Дешка, на півдні - баварське село  Оберстдорф  і  на  заході  -  селище
Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км.
      З 16 федеральних  земель  10  -  "старих",  що  не  перетерпіли  змін:
Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар),  Гессен,  Баден-
Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія,  Шлезвиг-Гольштейн,  Гамбург  і  Бремен
(включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у  56  км  на  північ
від нього, вниз за течією ріки Везера).
      На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР  адміністративний  поділ
на 15 округів,  у  тому  числі  Берлін  (Східний),  що  діяв  з  1952  року.
Відновлено колишні 5 земель, (як  продовження  колишніх  німецьких  традицій
федералізму): Меклнбург - передня Померанія  (центр  -  Шверин),  Брандебург
(Потсдам), Саксония-Ангальт,  (Магдебург),  Саксонія  (Дрезден)  і  Тюрінгія
(Ерфурт).   окремих   випадках,   однак,   змінені   їхня   кордони:   деякі
адміністративні райони (крайси) і громади, виходячи з господарської й  іншої
доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).


III. Політичний устрій


      ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному  світі  систем
парламентської  демократії,  що  забезпечує  громадянам  широкі   можливості
волевиявлення   і   реалізації   своїх   демократичних   прав,   закріплених
Конституцією. У країні реально забезпечений поділ  законодавчої,  виконавчої
і судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має  свою
конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН  -
прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави  -  федеральний  президент  (з  1
липня 1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент  представляє  країну  в
міжнародних відносинах. Уся повнота влади  належить  федеральному  канцлеру.
Верховним  законодавчим  органом  ФРН  на  рівні   федерації   є   бундестаг
(парламент), що обирається на 4  роки  шляхом  загальних  прямих  і  таємних
виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі,  а
інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі.  У  бундестазі
можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 %  голосів
виборців  по  списках  чи  провідних  3-х  депутатів  по  виборчих  округах.
Інтереси земель представляє бундесрат,  що  забезпечує  для  них  можливість
впливу  на  законодавчу  і  виконавчу  владу.  Кожна  земля   розташовує   в
бундесраті мінімум 3, але не більш 6 голосів (у залежності  від  чисельності
населення).
      Політичні партії і громадські організації:  Християнсько-демократичний
союз (ХДС) - утворений у 1945 р.,  більш  900  тис.  членів,  спирається  на
підтримку  католицької  церкви.   Християнсько-соціальний   союз   (ХСС)   -
утворений у 1945 р.,  діє  тільки  на  території  Баварії,  більш  130  тис.
членів, по політичним цілям є споріднений з ХДС. Вільна демократична  партія
(Вдп) - ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси  середніх  і
дрібних   підприємців,   службовців,   чиновників,   інтелігенції,   частини
селянства  і  ремісників.  Соціал-демократична  партія  Німеччини  (СДПН)  -
найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р.,  має
вплив на профспілки й у середовищі робітників. Партія "зелених"  -  створена
в 1980 р. у результаті злиття організацій і груп, що  виступили  з  позицією
охорони навколишнього середовища  (близько  40  тис.  членів),  її  опора  -
молодь і студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС)  -  є  наступницею
Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів більш  100  тис.
чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) -  створена  в  1964  р.  шляхом
об'єднання  різних  неонацистких  угруповань,   близько   6   тис.   членів.
Республіканська партія - утворена  в    1983  р.  із  представників  правого
крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую  ідеологію,
на чолі стоїть в минулому есесівець.
      У  Німеччині  нараховується  близько   700   молодіжних   організацій,
об`єднань і груп. Найбільшою  і  впливовішою  профспілковою  організацією  є
Об'єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено  в  1949  р.  У  його  склад
входять 16 галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.


IV. Населення


      Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося  і
склало в 1998 році 82,4 млн чоловік.
      Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного
складу: майже 99 % постійних жителів країни -  німці.  Національні  меншості
складають всього   0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців,  близько
40 тис. циган, що мігрують по всій  країні,  і  80  тис.  голландців.  Перед
війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв.  Після
установлення  фашистського  режиму  вони  емігрували  чи  були  винищені   в
концтаборах.  Реемиграція  була  невеликою.  Сама  назва  всього  німецького
народу - Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені  тевтонів,  що  жили
колись на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій  давнині
на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.
      На початку  16  в.  августинський  чернець  Мартін  Лютер  перевів  на
німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою.  За  основу  Лютер
узяв найбільш розповсюджений у країні діалект,  що  склався  в  Саксонії.  З
цього часу  існує  єдина  літературна  німецька  мова.  Він  відноситься  до
західногерманської  групи  індоєвропейських   мов.   Однак   через   тривалу
феодальну роздробленість літературна мова не стала  єдиною  розмовною  мовою
німців.  Є  три  групи  діалектів:   верхньонімецька,   середньонімецька   і
нижньонімецька.   Сильніше   всього    відрізняється    від    літературного
нижньонімецький, так званий платдейч. Близький голландській  і  фламандській
мовам. З часів реформації (16 ст.), склався  розподіл  німецьких  земель  на
католицькі (південь і захід) і протестантські (північ і частково південно  -
захід). У цілому протестанти  (лютерани)  переважають:  до  них  відноситься
майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45  %.  При  цьому
картина в різних районах  дуже  контрастна:  у  багатьох  північних  районах
частка протестантів перевищує 80 %, а на сході Баварії ще різкіше  домінують
католики, що складають там до 90 % віруючого населення. Характерна  перевага
католиків у сільській місцевості, у дрібних  громадах,  тоді  як  у  великих
містах переважають протестанти.
      До початку 60-х років  у  країні  не  відчувалося  недостачі  трудових
ресурсів. Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині  60-х
навіть  при  уповільненні  темпів  економічного  росту  стало   помітно   не
вистачати  робочих  рук.  У  цей  період  починається  вербування  іноземних
робітників.
      Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по  галузях
господарства.  У  промисловості  і  будівництві  працювала   половина   всіх
зайнятих. Частка ж їх у сільському господарстві  помітно  знизилася.  Значно
збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування,  у  тому  числі
помітно виросло число державних службовців.  Ріст  промисловості  і  стрімке
розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій  урбанізації.  Близько
90 % населення живе в містах, причому понад  30  %  -  у  великих  містах  і
агломераціях.  Але  вже  почався  процес  субурбанізації,  ріст   пригородів
великих міст, що розповзаються, і  агломерацій.  Проблеми  міст  стали  дуже
гострими.   Агломераційні   країни   відрізняються   великою    транспортною
перевантаженістю,  шумом   і   забрудненням   навколишнього   середовища   -
задимленістю, труднощами з постачанням населення чистої питної води,  горами
відходів і автомобільних цвинтарів. До транспортних  і  екологічних  проблем
додаються і соціальні: багато районів у ядрах агломерацій  перетворюються  в
гетто для бідних шарів населення.  Найбільші  міста  -  Гамбург,  Франкфурт,
Штутгарт зайняли в країні перші місця по масштабах злочинності.


V. Економіка


1. Загальна характеристика

      У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль
зіграли  особливості  її  економіко-  і  політико-географічного   положення.
Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи  серед  економічно
високорозвинених  держав  на  перетинанні   транс'європейських   магістралей
широтного і меридиального напрямку. Одна з  важливих  переваг  -  приморське
положення Німеччини і близькість до великих  портових  міст  сусідніх  країн
(Роттердам, Антверпен і ін.).
      Зручне економіко-географічне положення країни сприяло  організації  на
її  території  численних  центрів,  де  проводяться  широко  відомі  ярмарки
світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).
      По  обсягу  ВНП  (3049,7  млрд.  марок  у  1993  р.)  і   промислового
виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній  Європі  і  3-і  місце  у  світі
(після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8%  світового  ВНП
і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання  Німеччини  спостерігаються  тенденції
уповільнення  темпів  економічного  розвитку,  що  порозумівається  кризовою
ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти  3,1%  у  1991
р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і  заході  країни  різні.  У
нових федеральних землях виробляється всього  7,7%  ВВН  країни,  більш  60%
підприємств працює неповний робітник  день.  За  останні  роки  в  економіку
колишньої  НДР  вкладено  600  млрд.  марок.  У  нових   землях   інтенсивно
проводиться приватизація колишньої держвласності.  Незважаючи  на  труднощі,
викликані  об'єднанням  Німеччини,  економіка  ФРН  залишається   в   цілому
стабільною. Високим рівнем  розвитку  відрізняються  металургійна,  хімічна,
електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У  1995  р.
вироблено 42,1  млрд.  квт./г.  електроенергії.  Частка  ядерної  енергетики
складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля  (33%),  нафта,  газ.  Запаси
родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.
      ФРН володіє  високопродуктивним  сільським  господарством,  на  частку
якого приходиться 15%  ВНП  (з  урахуванням  частки  переробних  галузей)  і
близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах  харчування  покриваються
за  рахунок  власного  виробництва  на  90%.  Основною  галуззю   сільського
господарства  ФРН  є  тваринництво  (67%  загального   обсягу   реалізованої
сільськогосподарської  продукції).  Середній   рівень   споживання   м'ясних
продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних  землях  62
ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.
      Основу транспортної системи ФРН  складають  федеральні  залізниці,  що
знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16  тис.  км.
з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний  парк
- 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів -  221  тис.
км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН  нараховує  1066
судів загальним тоннажем 5,68  млн.бр.-рег.т.  Зовнішньоторговельний  оборот
ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд.  марок,  імпорт  -
600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС,  на  їхню  частку  приходиться
близько  51%  обороту.  Торгівля  з  Німеччиною  найбільша  питома  вага   в
товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.
      Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці,
що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.
      Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча  і
залишається в  цілому  досить  стабільним.  Напружене  положення  в  області
фінансів  викликало  різке  збільшення   державних   витрат,   зв'язаних   з
необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на  ці  цілі
витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній  держ.  борг  ФРН  у  1992  р.
склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від  вартості  ВНП.  Темпи  росту
інфляції в 1994 р. - 4,4% (у  1990  -  2,6%).  Золоті  резерви  Федерального
банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка -  друга  за  значенням
резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає  19%.
Середня зарплата склала 3950 марок, у  східних  землях  -  приблизно  вдвічі
менше.

2. Промисловість

      Федеративна Республіка Німеччина -  країна  сучасної  високорозвиненої
індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель,  зайнятий  у
господарстві.  Промисловість  дає  більше  половини  валового  національного
продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і  фабрики  є
у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як  задимлений  Рур
чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу,  і  нові  підприємства
електроніки і хімії в сільській місцевості,  чи,  як  говорять  у  ФРН,  "на
зеленому лузі".
      Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси  атомних
електростанцій,   легкі   конструкції   заводів    електроніки,    лабіринти
трубопроводів   на   майже   безлюдних   підприємствах   нафтопереробки   чи
нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем"  стала
науково  -  технічна  революція.  Вона  виявляється  в  усьому:  у   ламанні
промислової  структури,  в  індустріалізації  сільського   господарства,   у
різкому  збільшенні  витрат  на  науку  й  освіту,  у   рості   престижу   і
привабливості  центрів  науково  -  технічного  прогресу.  Але  процес   цей
складний. Науково -  технічна  революція  почалася  у  ФРН  на  10-15  років
пізніше, ніж у США.  Пізній  старт  змушував  монополії  Західної  Німеччини
перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.
      До  середини  60-х  років  розвиток  індустрії  можна   було   назвати
"наукозберігаючими", витрати на  науку  й  утворення  були  невеликі,  набір
експортної   продукції   залишалися   більш-менш   традиційним:    верстати,
електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х  розвиток  індустрії  став
більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни  в  структурі  промисловості  й
експорту.
      Однак не всі  області  індустрії  знаходилися  "на  хвилі";  енергійно
розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і  згорталися.  У
західній  Німеччині  50-х  років  ще  домінував  вугільно  -   металургійний
комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів  зросла
нафтопереробка,  хімічна  промисловість,  машинобудування,   електротехніка.
Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна  техніка
й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла  майже  вдвічі.
Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка  й
автомобілебудування.
      Від цих галузей залежить нині положення ФРН на  зовнішніх  ринках.  На
експорт йде більш 40 % автомобілів, 30  %  хімікатів,  більш  20  %  виробів
електроніки  й  електротехніки.  По  вивозу  автомобілів  і  багатьох  інших
виробів ФРН займає перше місце у світі.
      Науково  -  технічна  революція  підсилила  концентрацію  виробництва:
виживали  в  конкурентній  боротьбі  лише   найсильніші   монополії.   Кожен
четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить  одній
з 25 ведучих монополій ФРН.  Чотири  концерни  -  Тиссена,  Геша,  Круппа  і
"Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії.  "Велика
четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц",  "Опель"  і
"Форд")  дає  близько  9/10  автомашин.  І  так  в  усьому:   15   концернів
універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій  харчової
промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну  7
%.
      Науково - технічна революція змінила  багато  чого  в  постачанні  ФРН
сировиною, а виходить, у розміщенні  промисловості.  Імпортні  нафта  і  газ
потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з  рудників  Зігерланда  чи
"сусідньої"  руди  французької  Латаринлгії  почався  масовий  імпорт  більш
якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість  до  вугілля   Руру
раніш була  чи  ледве  не  найважливішим  фактором  розміщення  виробництва.
Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля  вже  не  головний  вид
палива; уся  територія  країни  пересічена  нафтопроводами,  ціни  на  мазут
практично  однакові  скрізь.  Для  розвитку  промисловості  стала   важливим
близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в  останні
роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини,  і  в  сільську
місцевість  -  у  пошуках  найбільш  дешевої  робочої  сили.  На  розміщення
промисловості стало створення нових  центрів  науки  й  утворення,  до  яких
тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у  Гамбурзі,  Кельні,
чи   Мюнхені   традиційних   тихих   університетських    міст    Геттінгена,
Гейдельберга,  Тюбінгена   з'явилися   нові   центри   утворення:   Рурський
університет  у  Бохумі,  університет  у  Дюссельдорфі,  Касселі,  Констанці;
виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.
      Отже,  окремі  галузі   господарства   розвивалися   нерівномірно;   у
результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.
      Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство.  Якщо  раніш
паливною базою у ФРН слугувало  вугілля,  то  в  даний  час  понад  половину
всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш  ніж  на  9/10  -  це
імпортна нафта з Алжиру, Саудівської  Аравії,  Лівії  й  інших  країн.  Вона
надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і  від
середземноморських  портів  на  південному  заході  і  півдні  ФРН.  Власний
видобуток  складає  всього  5  млн.  тонн.   Більш   70   %   нафтопереробки
контролюється  американськими  й  англійськими  монополіями.  Старий   центр
нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх  районах  -  Рейнсько-
Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно  не
задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу  у
ФРН також невеликі - лише в районі  Эсланда  на  північному  заході.  Колись
газове господарство базувалося на кам'яному  куті,  але  тепер  відбувається
його перебудова на природний газ, а це  означає  збільшення  імпорту.  Різко
скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля.  Вугільний  концерн  "Рурколе
АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює  зі  збитком.  Досить
стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля  має  надійних
споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а  головне,  це  найдешевший
вид палива у ФРН. Основна  частина  його  добувається  в  чотирьох  кар'єрах
Нижньорейнського  (Кельнського)  басейну.   Видобуток   ведеться   відкритим
способом і цілком механізований.
      Кам'яне і буре вугілля - основа  електроенергетики  Рейнсько-Рурського
району, на який приходиться біля половини всіх  потужностей  електростанцій.
Лінії електропередач йдуть звідси в  усі  кінці  країни.  Тільки  в  Баварії
працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні  й  інших  притоках
Дунаю.   Перспективи   електроенергетики    -    у    будівництві    атомних
електростанцій.  Атомна  енергетика  -  типовий  приклад  галузі,  створеної
державою.
      Складні в даний час проблеми  чорної  металургії.  Її  виробнича  база
перебудована:  пануючим  став  киснево-конверторний  спосіб  плавки   сталі.
Виросло  виробництво  електросталі,  йдуть  роботи  по  прямому  відновленню
металу з руди. Однак розміщення металургійних заводів в основному в  Руру  і
Саару при величезному імпорті руди  стало  маловигідним.  Приморські  заводи
мають перевагу: вони можуть використовувати і дешеве  американське  вугілля.
Рур одержує імпортну руду (зі Швеції,  Бразилії,  Ліберії  і  Канади)  двома
шляхами: головним - по Рейну,   другим  -  по  каналу  Дортмунд  -  Емс.  Ще
складніше положення сухого  району  -  Саару,  що  змушений  використовувати
лотарінгські руди. Третій район - Зальцгіттер базується на своїй  руді.  Але
і він уже переключився на більш дешеву і  якісну  привізну.  Єдиний  великий
приморський металургійний завод у ФРН - у Бремені, де  до  "Везерпорту",  до
його  домен,  підходять  рудовози.  З  чорною  металургією  зв'язані  старі,
найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування  для
шахт, рудників, для самих же металургійних заводів зосереджене в  Руру,  тут
же й у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У  Зальцгіттері  будують  вагони,
роблять устаткування для хімічних заводів.
      Нові галузі машинобудування, такі як  автомобілебудування,  у  меншому
ступені  залежать  від  центрів  металургії.  Автомобільною   столицею   ФРН
називають Вольфсбург - невелике містечко  на  північному  сході  країни,  де
знаходиться головний  завод  концерну  "Фольксвагенверк".  Від  гігантського
заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій - у Ганноверу,  Брауншвейгу  і
Касселі. Спеціально для експорту за океан  був  побудований  автоскладальний
завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування -  "Даймлер-Бенц"  виник  у
20-х  роках  у  результаті  злиття  двох  фірм.  Головний   завод   концерну
розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять і вантажні машини, -  у
його  пригородах.   Дві   найбільші   фірми   автомобілебудування   належать
американському капіталу. "Форд"  ще  до  війни  обґрунтувався  в  Кельні,  а
"Дженерал  моторс"  цілком  володіє  фірмою  "А.  Опель"   із   заводами   в
Рюссельгеймі (у  Франкфурті)  і  Бохумі.  Автомобілебудування  нині  вже  не
процвітаюча галузь. Внутрішній  ринок  близький  до  насичення.  Утримування
автомобіля обходиться усе дорожче, сильно виросли ціни на  бензин.  До  того
ж, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.
      На одному з перших місць у світі знаходиться німецьке  суднобудування.
Воно  випускає  і  великі  танкери,  і  контейнеровози,  і  цілі  рибальські
флотилії,  і  так  звані,  рейнські  суда  для  внутрішніх  шляхів.  Головні
судноверфі розташовані в Гамбурзі і Кілеві.
      Весь науково-технічний прогрес у промисловості, її переоснащення  були
б  немислимі  без  розвитку  електротехнічної  промисловості,   і   зокрема,
електроніки.  Але  ФРН  помітно  відстає  від  США  по  електроніці,  а   по
радіоелектроніці поступається і Японії. Американський  концерн  ІБМ  володіє
найбільшим в Європі заводом електронно-обчислювальних машин у  місті  Майнці
і домінує на західнонімецькому ринку, а японські радіоприймачі і  телевізори
успішно  конкурують  з  німецькими  усередині  країни.   Традиційні   райони
електротехнічної промисловості – південних захід і південь. Тут  знаходяться
штаб-квартири найбільших концернів - "Сіменс", "АЕГ - Телефункен"  і  "Бош",
їх  основні  науково-промислові  центри  і  головні  підприємства.  Великими
центрами  електротехніки  й  електроніки  є  Мюнхен,   Нюрнберг,   Эрланген.
Франкфурт-на-Майне, Штутгарт. Радіотехнічний концерн "Грундінг" з  основними
підприємствами у великих баварських  містах  виніс  свої  філії  в  сільську
місцевість, що зв'язано  з  використанням  дешевої  робочої  сили,  особливо
жіночої.
      Світову популярність має хімічна промисловість  ФРН.  У  ній  зайнятий
кожен десятий  робітник  і  службовець  країни.  В  останні  роки  відбулася
серйозна перебудова цієї галузі.  Вона  виражається  в  бурхливому  розвитку
хімії органічного синтезу, з  переключення  її  з  вугільної  на  нафтову  і
газову базу.  Це  забезпечує  швидкий  ріст  і  модернізацію  всієї  галузі;
основою її  експорту  стали  пластмаси,  синтетичні  волокна,  фармацевтичні
вироби. Зі старих традиційних галузей  експортне  значення  має  виробництво
добрив, особливо калійних, по якому ФРН займає перше місце у світі.  "Віссю"
хімічної промисловості здавна був  Рейн,  де  розміщувалися  основні  центри
гігантського концерну "ИГ Фарбеніндустрі", ліквідованого після війни.  Тепер
"концерни-спадкоємці" зосередили у своїх руках хімічну  промисловість  трьох
основних  районів  по  Рейну  -  Рейнсько-Рурського,  Рейнсько-Майнського  і
Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу  мало  змінив
її географію: до всіх трьох  головні  центрів  прокладені  нафтопроводи  від
портів. Поблизу кожного з них виникли нафтопереробні заводи.  Нафтопереробка
була як би підведена під звичну раніше схему  розміщення  основних  заводів.
Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу  відходів,  що  скидаються  в
ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної  сировини,  і
насамперед у нафті, необхідність експортувати  свою  продукцію  і,  нарешті,
забруднення ними Рейну змушує їх шукати нові варіанти  розміщення.  Найбільш
вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів  у
портах Нідерландів і Франції.
      Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій.  ФРН  змушена  ввозити
тканини і взуття у  великій  кількості.  Продукція  стародавніх  текстильних
районів і центрів навколо Руру (Крефельд, "Бергешис  Ланд",  Мюнстерланд)  і
на півдні (Аугсбург і північний схід Баварії) виявилися  під  тиском  тканин
"з реторти" - з хімічних. І насамперед синтетичних, волокон.  Великий  вплив
робить і конкуренція імпортних тканин  країн  "Загального  ринку".  Взуттєва
промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру;  ринок  ФРН  наводнює
більш дешеве італійське взуття.
      Добре відомі традиційні галузі країни - пивоварство і  виноробство.  У
ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є  в  багатьох
дрібних містах. ФРН тримає і  світовий  рекорд  по  споживанню  пива  -  150
літрів на душу населення в рік. Пивні  погребки  і  зали  -  улюблене  місце
зустрічей і бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські і  Мозильські
виноградні вина відомі і за межами  країни.  Доліну  Мозеля  зі  знаменитими
виноградниками, називають "винною дорогою".


3. Сільське господарство

Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період  характеризується
переходом до індустріальних методів виробництва,  підвищенням  інтенсивності
концентрації   виробництва   і   капіталу,   формуванням    агропромислового
комплексу.  Ця  галузь  забезпечує  високий  рівень  середнього   споживання
продовольства при відносно  низькій  частці  витрат  на  нього  в  структурі
витрат населення. Природні умови для сільського господарства  сприятливі  на
більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на  Північно-Німецькій  низовині,
майже  1/6  займають  невисокі  Середньонімецькі  гори  з  м'якими   формами
рельєфу. Клімат ФРН -  перехідний  від  океанічного  до  континентального  -
дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські  культури  помірного  поясу.
Ґрунти в основному середньої родючості.  Але  на  оброблюваних  землях  вони
набагато краще природних через постійне  внесення  добрив.  Індустріалізація
аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50-60-і  роки,  була
підготовлена  активною  інвестиційною  політикою  і   перетворила   сільське
господарство в дуже капіталомістку галузь економіки.  Сільське  господарство
ФРН відрізняється високою насиченістю  технікою.  З  початку  80-х  років  у
сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів,  що  відбиває
загальну тенденцію до переходу  економіки  до  ресурсозбережуючого  напрямку
технічного прогресу.
      Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної  (грошової)
оренди землі і капіталістичного землеволодіння.  Однією  з  характерних  рис
розвитку  сільського  господарства  ФРН  в  останні   десятиліття   є   його
концентрація, витиснення дрібного виробника.
      У   структурі   сільського   господарства   ведуче   місце    належить
тваринництву: на його частку  приходиться  близько  1/3  вартості  продукції
цієї галузі. ФРН має значне  поголів'я  свиней  і  великої  рогатої  худоби.
Найбільші доходи дає молочне господарство,  потім  м'ясне.  В  усіх  районах
тваринництво сполучається  з  рослинництвом,  що  значною  мірою  обслуговує
його. Рілля займає ледве  більш  1/3  земельних  угідь  ФРН.  Однак  завдяки
високій  врожайності  сільськогосподарських  культур  збори  значні.   Серед
зернових виділяються  пшениця  (її  збирають  тепер  утроє  більше,  ніж  на
початку 50-х рр.) і жито, а також ячмінь  і  овес,  що  використовуються  як
корми. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї  мети  там
вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох  районах
- цукровий буряк, що зв'язана в сівозміні з пшеницею і  ячменем.  Незважаючи
на  значний  розвиток,  сільське  господарство  ФРН  не  цілком  задовольняє
потреби країни. Приходиться імпортувати  частину  пшениці  і  жирів,  багато
продовольчих   товарів,   велику   частину   вовни   й    іншої    сировини.
Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій  економіці:
у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж  до  80-х
років йшов  активний  перелив  трудових  ресурсів  із  сільськогосподарської
сфери в АПК.  Державні  органи  беруть  на  себе  рішення  питань  по  зміні
аграрної структури, кредитуванню  і  фінансуванню  сільського  господарства,
регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.


VII. Транспорт


      ФРН відрізняється високим  розвитком  усіх  видів  транспорту.  Країна
тримає першість  серед  країн  Європи  по  довжині  автострад,  по  розвитку
річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв.  км.)
вона уступає лише Бельгії.  Усі  види  транспорту  в  основному  сучасні  по
технічному рівні: автобани вважаються кращими  в  Європі,  основні  напрямки
залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні  роки,
а ріки "каналізовані", у  приморських  містах  будуються  приморські  порти.
Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у  Франкфурті-на-
Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.
      Особливо велику роль  грає  автомобіль  у  пасажирських  перевезеннях.
Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних  доріг.  ФРН
тримає сумний рекорд  у  Європі  по  транспортних  жертвах.  Але  розширення
мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.
      Центральне положення країни в  західній  Європі  обумовлює  міжнародне
значення багатьох шляхів, що проходять через її територію.  В  останні  роки
мережа залізниць усередині держави скорочується,  зате  збільшується  частка
електрифікованих доріг,  швидкості  руху  ростуть.  Залізниці,  що  належать
державі, відносяться до  збиткових  підприємств.  Основна  причина  цього  -
пільги на перевезення масових вантажів для великих  монополій.  Їх  не  може
перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.
ФРН має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400  км.  Це  Рейн
із припливами Мозелем, Майном і  Неккаром,  Везер,  нижній  плин  Ельби,  і,
нарешті, на півдні - Дунай. Річкова  мережа  доповнена  каналами,  поліпшена
зарегулюванням деяких рік. "Каналізування" Неккара  відкрило  для  річкового
флоту Південь ФРН, "каналізування" Мозеля - прямий шлях у Францію.  Річковий
флот  ФРН  перебудований  технічно:  9/10  судів  самохідні   чи   штовхаючі
буксирами.
      Усі   внутрішні   шляхи    (залізниці,    автостради,    трубопроводи)
сконцентровані в долині Рейну - найважливішої транспортної вісі  країни,  що
перетинає її з півдня на північ. Про  масштаби  роботи  річкового  флоту  на
цьому  головному  напрямку  говорить  той  факт,  що   через   Еммеріх,   що
розташовується на кордоні з Нідерландами, проходить за рік майже  стільки  ж
вантажів, скільки приймають і відвантажують усі морські порти країни.
      Для морського флоту ФРН, що обслуговує величезні зовнішні перевезення,
характерний досить швидкий розвиток, а тому -  гарна  технічна  оснащеність.
Поступово міняються і порти.  Вони  повинні  стати  доступними  для  великих
судів, зокрема, для  супертанкерів,  має  достатні  глибини,  гарну  систему
зв'язку з хінтерландом.  Однак  на  всім  узбережжі  ФРН,  крім  "нафтового"
Вильгельмхафена, немає портів, здатних  приймати  суда  водотоннажністю  100
млн. т. Головні порти країни - Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн.  т.,
і Бремен - Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т.,  -  лежать  в
естуаріях рік  Ельби  і  Везера.  Вони  здатні  приймати  лише  суда  малого
тоннажу.  Зараз  ведуться  поглиблені  роботи,  побудований  канал  "Північ-
Південь",  що  зв'язує  Гамбурзький  порт  із  системою  внутрішніх  водяних
шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.


VIII. Екологічні проблеми


      З великих європейських країн ФРН найгустозаселеніша, найурбанізованіша
і найіндустріальніша. Тому  ясно,  що  тиск  на  навколишнє  середовище  тут
максимальний, а вузол екологічних проблем складніший, ніж в  інших  країнах.
Одні автостради і місця  паркування  ("бетонована  земля")  займають  велику
площу, чи уся забудована житловими будинками (близько 4 тис. км -  тільки  в
"старих землях").
      Населення ФРН  відноситься  до  "золотого  мільярда"  високорозвинених
країн, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель  країн,  що
розвиваються: енергії в 20 разів більше індуса, сталі  в  100  разів  більше
філіпинця, алюмінію в 15 разів більше жителя Аргентини. І  все  це  на  дуже
обмеженій території.
      На цій порівняно невеликій площі  зосереджений  винятково  могутній  і
концентрований потенціал  найзабруднюючих  галузей:  вуглевидобутку,  чорної
металургії, великій  хімії.  На  території  ФРН  19  діючих  АЕС.  У  містах
вихлопні гази автотранспорту дають більший відсоток усього забруднення.
      Не дивно те, що ФРН була однією із найзабрудненіших країн світу в 60 -
70х рр. Рейн називали "стічною канавою  Європи",  а  кислотні  дощі  зробили
хворими близько 40% лісів країни.  У  НДР  положення  було  ще  складніше  -
більше 70% енергії тут вироблялося з бурого  вугілля  -  найбруднішого  виду
палива.
      У  1994  році  провели  ретельне  дослідження  105  міст   країни   по
найважливіших  екологічних  показниках  (повітря,  вода,  шум,   ризик   для
здоров'я людей). Останні місця по  сумі  показників  зайняли  великі  міста:
Штутгарт  -  78-те,  Берлін  -  79-те,  Мангейм  -  80-те,  Кельн  -  84-те,
Дюссельдорф-97-те. Найбільша пляма забруднених міст проглядається  на  карті
в  Рейнсько-Рурському  районі.  А  лідирувало   по   чистоті   навколишнього
середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у красивому  лісистому
гірському масиві Шварцвальд.
      Але до 90-их рр. багато чого змінилося на краще. Під тиском  "зелених"
були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.
      На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти -  40
млрд. марок у рік. По частці у ВСП це дорівнює 1,75%, набагато  більше,  ніж
у США (1,3%) чи в "зразковій" Японії (не набагато більше 1%).
      У 1986р.,  відразу  після  чорнобильської  катастрофи,  було  створене
Міністерство навколишнього середовища.
      Найбільші монопольні  індустрії  ("Байер"  і  ін.)  налагодили  масове
виробництво очисного устаткування, і ця сфера стала найдинамічнішою  у  всій
індустрії ФРН (тут зайнято більш 600  тис.  чоловік;  а  в  2000  році  буде
приблизно 1 млн. чоловік).
      ФРН стала найбільшим у світі експортером очисного  устаткування  -  її
частка досягла 21% (США - 16%, Японія - 13%).
      Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн -  у  ньому  можна  ловити
рибу, перестав  нависати  смог  над  вугільно-металургійним  Руром,  чистіше
стало повітря в інших  містах.  По  деяких  важливих  показниках  ФРН  стала
лідером - так, по вторинному використанню сировини  вона  досягла  рекордних
результатів.
      Іноземцю   можуть   показатися   надмірними   екологічні   "строгості"
повсякденного життя німців - так, склотару вони  строго  скидають  у  кілька
контейнерів: зелені пляшки - в один особливий, світлі в інший і т.д.,  і  до
цього вже звикли усі.
      ФРН ставить перед собою задачу не утриматися на досягнутому  рівні,  а
поліпшити  справу  в  найближчі  роки.  Так,  до  2005  року  передбачається
зменшити викиди з 32% на 20% відносно 1987  року,  і  в  енергетиці  це  уже
відбувається. А це внесок в  оздоровлення  всієї  екологічної  обстановки  в
Центральній і Східній Європі. Адже "експортне" забруднення  з  ФРН  доходить
навіть  до Білорусії, України, Росії.


IX. ФРН у новому сторіччі


      У зв'язку з економічним і  сприятливим  географічним  розташуванням  у
центрі Європи, Німеччина є  однією  із  найдинамічніших  по  розвитку  серед
Європейських держав, що дозволяє відігравати основну  роль  у  Європейському
Співтоваристві.  Незважаючи  на  те,  що  останнім   часом   спостерігається
витиснення Німеччини новими індустріальними країнами  південно-східної  Азії
і Японією, швидше за  все  й  у  21  столітті  Німеччина  збереже  лідируючі
позиції  на  світовому  ринку,  як   визнаний   постачальник   високоякісної
продукції.



[pic]

Список використаної літератури:


1.    "ФРН після об'єднання", - С.Б. Лаврів

2.    "Об'єднана Німеччина: політико-,  экономіко-  і  соціально-географічні
аспекти", -С.Н. Раковський

3.    "Економічна географія", - И.А. Родіонова, Т.М. Бунакова, М. 2001




Для добавления страницы "ФРН рубежі століть"в избранное нажмите Ctrl+D
 
 
   
 
Хронология
 
 
Библиотека
 
 
Статьи
 
 
Люди в истории
 
 
История стран
 
 
Карты
 
   
   
 
Рефераты
 
 
Экзамены, ЕГЭ
 
 
ФОРУМ
 
 

В избранное!
нас добавили уже 9920 человек...
 
   
   
РЕКЛАМА
 
   
 

   
Поиск на портале:
вверх
История.ру©Copyright 2005-2024.
вверх